Спогади дитинства проведені в муз. школі.
Доброго дня шановні друзі, колеги та гості сайту «Всі мінусовки»!
Трапилася мені в інтернеті одна чудова фотографія: «Я навчаюся в
музичній школі» і в душі лягла ностальгія про чудовий час навчання
в музичній школі, нібито перегорнув сторінки минулого як
наяву.
Вступні іспити, знайомство з вчителем, друзі, академконцерти і
багато всього прекрасного, що ми тоді переживали в муз. школі.
Знаю, що ви мене розумієте, тому що самі навчалися в муз. школі.
Особисто для мене муз. школа – була завжди чимісь важливим в
моєму дитячому житті і відносився я до навчання серйозно, ніколи
не пропускав уроки і освоював чудовий музичний інструмент Баян.
Не можливо не згадати про мого вчителя Нижника П.П, який був
для мене провідником в світ музики і мистецтва гри на баяні.
Викладач був суперовий, але строгий бо не любив безвідповідальних
учнів і вкладав свою душу в тих хто хтів добре навчитися гри на баяні.
Памятаю одного разу я не вивчив як слід музичний твір і пішов до
нього на урок – було встидно і в дома чекали моралі від батьків…
Після того займався як слід і за два роки муз. школи я грав програму
3-го класу. Справи йшли чудово і вчитель не одноразово мене називав
найкращим баяністом школи. Грали ми і дуетом з моїм другом по
муз. школі, були також концерти із фортепіано та в старших класах
ми відвідували оркестр нар. муз. інструментів, що запам’яталося всім,
як відповідальність і водночас щось нове.
Після муз. школи майже всі учні Павла Павловича вступали у вищі вузи
муз. мистецтва і згодом кожний себе знаходив в житті, як музикант.
Шановні колеги! Роскажіть свою історію, згадайте дні далекого
дитинства і ще раз пережийте те що називається: Навчання в муз. школі.
Для кожного із Вас – це щось своє індивідуальне, але я точно знаю, що
це було не марно!
