Прикмети — річ надзвичайно поширена. Практично кожна людина вірить в них більшою чи меншою мірою. Навіть ті, хто плює на чорних котів, які переходять через дорогу і на розбиті дзеркала ні-ні, та й зловить себе на думці, що він намагається встати з правої ноги або обов'язково суне свій квиток в метро в апарат під номером 12. І все ж очевидно, що є люди майже зовсім позбавлені "психологічних забобонів" і ті, хто не може без них ступити і кроку. Причому тут відіграє роль не тільки людська індивідуальність, а ще й те до якої частини суспільства, до якого колу людей належить людина. Було б навіть цікаво провести такий соціологічне опитування: "Як ви думаєте, яка професія має найбільше прикмет і, з іншого боку, люди якого роду діяльності самі забобонні?". Не знаю хто переміг би, але я хочу розповісти вам про наші прикмети, про прикмети людей мистецтва, а точніше кажучи, про прикмети і забобони музикантів.
Прикмети ці вступають в свою силу як правило за кілька днів до концерту. Ну це і зрозуміло: одна справа сидіти і потихеньку розучувати матеріал для нього, а зовсім інша — коли фатальний годину вже зовсім близько і ти понімашь, що буквально через кілька днів тобі доведеться виходити на сцену і, образно висловлюючись, ділитися своїм даром з глядачами.
По-перше, не можна мити голову. Що смішного? Це ж не я придумав, так роблять багато і багато співаків, диригенти, хормейстери… Поняття не маю чому так повелося: може, це пов'язано з аурою, яка виникає навколо голови і змивається разом з шампунем, а може, комусь було лінь мити голову і він склав цю прикмету, але факт залишається фактом: хочеш хорошого концерту — миття доведеться відкласти "на потім".
У день концерту потрібно обов'язково встати з правої ноги (правда, деякі музиканти запевняли мене, що я все наплутав і що вони встають ось вже котрий рік з лівого і у них все чудово виходить, але це не суть важливо).
Не можна прибирати ліжко. Між іншим, одна з найпоширеніших прийме, у всякому разі серед диригентів і оперних співаків. Думаю, що її вигадав якийсь ледачий музикант, щоб виправдати перед дружиною своє небажання наводити порядок.
Не можна упускати ноти, інакше в тому місці твори, яке виявилося на підлозі, ти обов'язково помилишся. Суворо, так? Але треба сказати, що хитрі музиканти придумали таке собі "протиотруту": потрібно всього лише сісти на ноти, поки їх не підняли і все буде добре. Ось ви смієтеся, а великий піаніст Ріхтер не соромлячись виконав це прямо при публіці, причому був тоді вже у вельми похилому віці.
Ноти також слід класти під подушку, щоб не забути текст. Улюблений звичай не тільки музикантів, а й студентів, учнів, акторів театру і.т.д.
Не сидіти спиною до залу — помститься. Марновірство прийшло з цирку, де те ж саме не можна по відношенню до арени, і міцно зміцнилося в музиці.
Інший різновид: не можна вставати спиною до рояля, якщо граєш на ньому і необхідно змінити висоту стільця. Ну, по-перше, це просто негарно, а головне — рояль теж може помститися.
А ще не можна входити з розкритим парасолькою в зал, не можна лаяти композитора, якого виконуєш, не можна злитися на інструмент і ще багато всього ...
Давайте ж подивимося, що у нас вийшло: соліст з немитою головою, невиспаний через твердих нот під подушкою, спросоння мучить себе питанням з якої ноги встати, що стежить за нотами, як ніби це золотий запас Росії і весь промоклий під дощем через того, що завчасно закрив парасолю. Сумне видовище, чи не так?
А взагалі то, звичайні музиканти — люди нормальні і вибирають собі пару прийме, яким і слідують, а то ж так можна себе зовсім вапна.
Ну що, ви напевно все одно не повірили в те, що прикмети можуть вплинути на якість концерту? Та я теж в це абсолютно не вірю. Тільки от кожен раз, прокидаючись в день концерту, болісно міркую: з якою ж ноги встати?
Автор: Андрій Рубцов
