Пробач Рідненька → Салогуб Анатолій

Текст пісні

Пробач,рідненька
На щоках її краплинки сліз.
Що блищать у мерехтінні свічки
На столі портрет,на нім наскіс,
Наче вирок долі, чорна стрічка.
З площини портрета мовчки син
Дивиться своїй матусі в очі.
І здається їй,неначе він,
Поглядом отим сказати хоче:
Приспів:
Я зробив усе,що тільки зміг
Щоб не вмерла Україна-ненька,
А себе від кулі не вберіг,
Ти пробач,пробач мені,рідненька.
Непоправній дійсності страшній
Все ще не бажає вірить мати.
Їй здається,що синок живий,
Лиш на хвильку щойно вийшов з хати.
Що за мить він знову зайде в дім,
На добраніч щиро побажає...
Але ні,не чутно сина слів,
Лиш в очах його вона читає:
Приспів:
Наче скарб бере портрет вона
Зі стола тремтячими руками:
"Як я буду в світі цім одна?
З вуст чиїх почую слово мамо?
Хто тепер,коли прийде на мить,
Назавжди закриє мені очі..."
Хто,дитино?"Але син мовчить,
Поглядом лиш ніби їй шепоче:
Приспів: