Якісних мінусовок

Зібро́в Павло́ Микола́йович (народився 22 червня 1957, Червоне Вінницької області) — український естрадний співак (баритон), автор пісень. Народний артист України. Павло Зібров народився 22 червня 1957 року в селі Червоне в родині болгарина Миколи Івановича Зіброва (помер в 1964) і українки Ганни Кирилівни Зібрової. Мати працювала вчителькою, батько був майстром на всі руки. Павло закінчив музичну спецшколу-інтернат ім. Лисенка в Києві, його брат Володимир Зібров — Московське військово-музичне училище. У 1981 році закінчив оркестровий факультет Київської державної консерваторії імені Петра Чайковського. У 1992 — вокальний факультет. У 1986—1993 рр. — соліст Державного естрадно-симфонічного оркестру України. З 1994 року — директор, художній керівник Театру пісні Павла Зіброва. Викладач кафедри естрадного співу Київського національного університету культури і мистецтв.

18 лет → Зібров Павло

Увага: для прослуховування доступно лише 1/4 запису. Щоб отримати повний файл — купіть мінусовку

Детальніше про те - як купити мінусовку?

Завантажити за 25 балів

Всі мінусовки жанру Ballad

Тип файлу: mp3 Бітрейт: 320 кб/с Тривалість: 04:05 Розмір: 9.36 МБ

Послухали / Завантажили 2124 / 2

Користувач не знайдений

Текст пісні

Посмотри, как яблони цветут в нашем саду…
Я тебя искал, но знал, что всё-таки найду.
Посмотри, как солнце любит нас, наш тёплый дом,
Где мы вдвоём, только вдвоём…

Посмотри, как утро улыбается тебе…
Благодарен Богу я за счастье и Судьбе…
Посмотри, как солнце любит нас, наш светлый дом,
Где мы вдвоём, только вдвоём.

Приспів:
А мне опять восемнадцать лет…
И я бегу встречать рассвет…
И я готов вдвоём с тобой его встречать…
Где снова мне восемнадцать лет,
И снова мы идём встречать рассвет,
И до утра любимой губы целовать,
И до утра родные губы целовать…

Ты — моя судьба, моя мечта, моя любовь,
И шептать слова я эти буду вновь и вновь…
Посмотри, как солнце любит нас, наш светлый дом,
Где мы вдвоём, только вдвоём…

КОДА

Приспів:
А где мои восемнадцать лет…
Когда мы вместе встречали рассвет…
И ты хотела только со мной его встречать…
Давай вернем восемнадцать лет,
И снова мы идём встречать рассвет,
И до утра любимой губы целовать,
И до утра родные губы целовать.