Відомий співак, відомий гурт, відомий музикант і композитор. Хто за всім цим стоїть?
За всім цим криється сірий кардинал під назвою музичний продюсер! Але якщо слава перших поширюється, інколи, на весь світ, то слава других — рідко виходить за межі вузького кола справжніх майстрів світового рівня.
Праця продюсера — це не тільки пошук спонсорів для музикантів, на його плечі покладено контроль якості звучання, визначення іміджу та музичного стилю виконавця, підбір професіоналів для звукозапису. Часто сам продюсер витягає талановитих хлопців з клубу на велику сцену.
Мені хотілося б розповісти про тих людей, без яких ми б не отримали свої улюблені альбоми і багато чудових композицій.
І хто ж ці талановиті люди в музичній індустрії? Хто найкраще виконує свої продюсерські обов'язки? До кого шикуються в чергу досвідчені «зірки» і молоді «зірочки»? Співпраця з ким є запорукою успіху і визнання?
Timbaland
Не буду таїти, що першим мені на розум прийшов Timbaland — американський продюсер з двадцятирічним музичним стажем. Timbaland дуже часто мелькає на TV, записує хіти з відомими виконавцями і не відмовляється знятися в їх кліпах — тобто цілком відповідає критерію «популярність». Втім, як і критерієм «продюсер». Правда є одне невелике «але»: в основному він працює в стилі хіп-хоп і r'n'b, хоча це нітрохи не применшує його таланту і не заважає йому продюсувати чудову поп-рокову команду OneRepublic (а це ближче до року, ніж здається на перший погляд).
У 2010 році Timbaland співпрацював з світовими знаменитостями в звичному для себе жанрі — Craig David, Katy Perry, Justin Timberlake та багато інших. А в 2007 і в 2009 році випустив сольні альбоми — «Shock Value» і «Shock Value II». Хоча мені здається, не будь у нього власних пісень, так і залишився б американський продюсер в тіні своїх підопічних виконавців.
Але то була розповідь про людину, що обертається в цілком певному музичному напрямку.
А тепер про те, чия робота повинна бути зразком для багатьох, хто вважає себе продюсером.
Rick Rubin
І так! Пані та панове! Оплески! Не скупіться на них, тому як ця людина і справді їх заслуговує. Рік Рубін (Rick Rubin)! Що перше спадає вам на думку, коли ви чуєте ім'я цієї людини? System of a Down? Slayer? Може бути, хтось згадає Aerosmith? На сьогоднішній день Рік Рубін — титулована особа з багатомільйонними гонорарами. А спочатку ця людина не продюсував «важких» виконавців. Почав він з хіп-хопу, і вельми успішно: RUN — DMC, Beastie Boys практично відразу отримали світову популярність. Хоча музика цих команд не була чистим хіп-хопом — фатальна пульсація ударних і прості, але надзвичайно заводні рифи електрогітар надавали саунду металевий відтінок.
Але це було на самому початку кар'єри Ріка, в 80-х роках. З 1986 року Рубін записує альбоми разом зі Slayer — цей тандем не розпався і донині — The Cult, Red Hot Chili Peppers, AC / DC, System of a Down, Rage Against the Machine, Limp Bizkit і Slipknot. Останнім часом Рик брав участь в записі альбомів Linkin Park (альбом 2007 року «Minutes to Midnight»), Mayhem (норвезький блек-метал), Ours. Альбом 2008 року «Death Magnetic» (Metallica) — продюсерська робота Ріка Рубіна. У 2010 році він доклав руку до творчості американської групи з українськими коренями Gogol Bordello, та так, що справа дійшла до запису альбому «Transcontinental Hustle». Так само в його арсеналі продюсування альбомів в стилі кантрі (мабуть, в Америці це явище стосується практично всіх) разом з жіночим кантрі-тріо Dixie Chicks.
В даний час Рик зайнятий записом нового альбому Linkin Park — «A Thousand Suns», вихід якого запланований на 14 вересня 2010 року.
«До кінця важко зрозуміти, що він вносить у запис, але в більшості випадків це ключ до успіху» — фраза, яка трапляється практично скрізь, де є згадка про Ріка Рубіна.
Але ця людина віддана роботі продюсера, і про кар'єру музиканта, мабуть, не думає.
Brian Eno
Дуже цікава особистість у світовій музиці Брайан Іно (Brian Eno) — родоначальник напряму ембієнт. Цей дядечко, 62 роки від роду, композитор, музикант і продюсер, інакше навряд чи йому знайшлося б тут місце. Починав Ено як бідний талановитий студент, по крупинках осмислюючи свій шлях, своє призначення в музиці. Ситуація з бідністю змінилася коли в 70-х роках Ено увійшов до складу Roxy Music, британської арт-рок групи. Піти з групи його змусили кілька причин, перша — воліючи авангардні вбрання, стоячи за синтезатором і підспівуючи солісту, Ено привертав до себе набагато більше уваги, ніж повинен залучати клавішник, що призводило до конфліктів з фронтменом групи; друга причина — «Я вирішив, що абсолютно не хочу ставати зіркою, тому що це зробить невідомим те, що я дійсно хочу зробити». Ось з цього і почалася його сольна та продюсерська кар'єра. Найвідоміші його дітища — групи U2 і Coldplay. І, зрозуміло, Девід Боуї. Девід і Брайан просто не могли не знайтися — два «космічних істоти» рано чи пізно повинні були зустрітися. Крім усього іншого, у Іно 18 сольних альбомів, 5 серед яких — саундтреки до фільмів. З останніх продюсерських робіт — альбом U2 «No Line on the Horizon» 2009-го року.
Пропоную пограти: я називаю кілька слів, а ви говорите те, що перше спадає вам на думку. Почали! Наприклад: барабанщик, Nirvana (не уявляєте банально, це не Дейв Грол!), Garbage, і, головний натік, іменитий продюсер. Якщо вам ще не стало ясно, що мова йде про Батче Віге (Butch Vig), то не зупиняйтеся в роздумах, просто продовжуйте читати далі.
Butch Vig
Продюсерська слава прийшла до нього в 1991 році разом з виходом альбому «Nevermind» (Nirvana), який у багатьох чартах стартував з перших позицій. Правда, в 1993 році естафетну паличку з логотипом Nirvana у Віга перехопив Стів Альбіні, про жодному — пізніше. Втім, довго Віг без роботи не залишався, в самий найближчий час він уклав контракти з The Smashing Pumpkins і Sonic Youth. У 1994 році Віг всерйоз зайнявся своєю групою Garbage (своїй — це не перебільшення, так як ідею про її створення він виношував уже в 1984 році). В Garbage Віг барабанщик, і нерідкий гість за звукозаписним пультом. Думається мені, що з вибором продюсера у групи проблем не виникає. У 2005 році група записала альбом «Bleed Like Me», і в 2007 порадувала своїх шанувальників синглом «Tell Me Where It Hurts».
А в 2009 році група Green Day випустила альбом «21st Century Breakdown». І, безумовно, спродюсував його не хто інший, як Батч Віг. Робота цієї людини обертається для музичного світу черговий, або ж навпаки, позачергової, незапланованої сенсацією.
2010 рік у послужному списку Віга був відзначений записом синглу разом з групою Muse, що отримав назвою «Neutron Star Collision (Love Is Forever)». Сингл був випущений 17 травня і прозвучав в третій частині фільму «Сутінки».
Зараз Батч Віг зайнятий створенням нового студійного альбому групи Foo Fighters.
Steve Albini
До речі, не обійшлося і без протестувальників продюсерів, наприклад — Стів Альбіні (Steve Albini), якого я торкнулася декількома рядками вище. Судячи з того, що я про нього дізналася — в цій людині укладена неабияка частка іронії і снобізму, що зовсім не завадило йому самоствердитися в музичній індустрії, про яку він відгукується зовсім не схвально. У піку всім, він не бажає себе називати продюсером — він звукорежисер. Як же оплачуються його послуги? У даній ситуації дуже актуальне питання, адже Альбіні не заявить авторських прав на записані у нього в студії твори, і бере гроші лише за сесію, яка проходить за його участю, і найчастіше, виражається в якісному зведенні матеріалу. Музикант на його студії вільний робити те, що захоче, думка продюсера не варто над ним немов дамоклів меч. Парадоксально ставлення Стіва до цифрового запису: «… майбутнє належить вірнопідданим аналога. Нахрен цифру! »(Цитата, на звороті обкладинки альбому Стіва, а він ще й самобутній музикант, випущеного на вінілі в 1987 році).
Найвідоміша його продюсерська робота — група Nirvana. Це, зрозуміло, не все — з ним працювали близько 1000 виконавців, у нас — практично не відомих.
Ross Robinson
Якщо ви чули хоча б пару пісень Korn, Slipknot і Machine Head, то вони, безсумнівно, відклалися у вашій пам'яті. Занадто характерний вокал, музика, тексти — все це врізається у свідомість слухача, навіть якщо він не є шанувальником метала, всі відчуття від почутого назавжди залишаються з ним (слухачем). За всім цим дивом криється одне ім'я — Росс Робінсон (Ross Robinson). І, можливо, це найвідоміший і значущий американський альтернативний продюсер. З ним записувалися Fear Factory, Soulfly, Sepultura, Deftones, Limp Bizkit, Cold, Amen, The Cure. До слова, з Sepultura Робінсон записав альбом «Roots», і виконав партію ударних у пісні «Ratamahatta». Останнім часом Робінсон займається продюсуванням молодих груп, на рахунку яких 1-2 альбоми, наприклад, в 2010 — він працював над альбомом скримо-групи My Own Private Alaska «Amen». На даний момент разом з британськими інді-рокерами Klaxons Робінсон зайнятий створенням їх нового альбому «Surfing the Void», вихід якого намічений на серпень 2010 року. Чекаємо-чекаємо… Цікаво, чим цього разу Робінсон здивує слухача.
І, Боже мій, 13 липня вийшов 9 студійний альбом Korn, який, за задумом Робінсона, повинен повернути групі їх колишнє фірмове звучання. Не знаю, чи можна повернути річку назад і чи варто це робити, але, безумовно, ця робота заслуговує уваги.
Don Gilmore
А тепер зробимо подорож до ранніх років Linkin Park, вірніше не стільки до самої групі, скільки до людини, який зробив її — Дону Гилмору (Don Gilmore). Гілмор спродюсував перший і другий студійні альбоми LP. Перший — приніс їм славу, другий — її закріпив.
А потім контракт між групою і продюсером, судячи з усього, закінчився. І тут — почалося! У Гілмора, немов, друге дихання відкрилося — альбоми для Good Charlotte, Rob Zombie, Lo-Pro, Avril Lavigne, The Veronicas, навіть готичні рокери Lacuna Coil в 2009 році писалися під його керівництвом. У 2008 році — видання альбому «Swan Songs» молодий реп-кор банди Hollywood Undead. І ось, здавалося б, можна заспокоїтися, але не тут-то було! Гілмор, (ай да он!) У 2010 році спродюсував третій альбом Bullet for My Valentine — «Fever». Судячи зі слів учасників групи, робота була не з легких, але чуйне керівництво продюсера допомогло зробити альбом таким, яким він був сприйнятий слухачами — якісним метал-кором. Але це — реліз, питання з відповіддю, розвіяна інтрига. А ось в серпні-вересні нас чекає ще один «гарячий пиріжок», спечений Гилмором і Good Charlotte — «Cardiology», п'ятий студійний альбом завзятих панків. Наскільки я пам'ятаю, альбом-попередник виглядав на тлі попереднього матеріалу групи набагато дорослішим, та й звук там був набагато щільніше і, чого гріха таїти, красивіше. Відверто кажучи, я чекаю цей альбом з кількох причин — мені хочеться знати, чи можуть остаточно подорослішати панк-рокери, не підвів Чи Гілмора його продюсерський геній, та й просто — що новенького очікується в панку.
Steve Evetts
Прогресивні продюсери. Щоб продюсувати мат-кор і прогресив-метал потрібно бути, як мінімум, сміливою людиною. Однією сміливості, звичайно, мало, і тому потрібно вміти сприймати таку музику, адже без цього запис та зведення музичного матеріалу приречені на провал. Стів Еветс (Steve Evetts) — людина, якій це вдається зробити, отримавши при цьому тільки позитивні відгуки про виконану роботу. The Cure, The Dillinger Escape Plan, Symphony X, знову ж таки — Sepultura, це далеко не повний список команд, з якими він працював і продовжує працювати досі. У 2010 році Стів порадував нас новим альбомом The Dillinger Escape Plan «Option Paralysis», який в США увійшов до п'ятірки кращих хард-рокових (от уже хлопці здивувалися своєму стилю) альбомів за версією Billboard. Взагалі останні два роки в кар'єрі Еветса можна назвати хардкороматовимі, хоча слово «матовохардкоровимі» теж підійде. Гаразд, не будемо вигадувати, просто скажемо, що в 2009-2010 роках він спродюсував альбоми наступним хард-кор і мат-кор бандам — Poison the Well, Vanna, The Number Twelve Looks Like You, Mourning Tide, Every Time I Die. Може, в світі музики не найвідоміші групи, але у відповідних колах меломанів — вельмишановні музиканти.
Howard Benson
Не пробачу собі, якщо не розповім про Ховарда Бенсон (Howard Benson). Адже не проконтролюй ця людина молодих і талановитих американських рокерів Three Days Grace, Skillet і Papa Roach, хто знає, як склалися б музичні пристрасті чотирнадцятирічних альтернативних дівчаток і хлопчиків? А так ось — є на кого рівнятися в перехідному віці (мама, тато — будьте спокійні, ваше чадо на правильному шляху). Власне, й донині не залишив Ховард своїх підопічних, які до цього часу вже додали в літах, і, думається, в своїх музичних талантах одержали б дещо нове. І, що неймовірно, в 2009 році майже всі вищезгадані випустили по альбому — «Life Starts Now» від Three Days Grace, «Awake» групи Skillet і «For (N) ever» групи Hoobastank, з якою Бенсон співпрацює з 2003 року. Хлопці з Papa Roach також випустили новий альбом в 2009 році — «Metamorphosis», але з іншими продюсерами. Бенсон співпрацював з Papa Roach на двох попередніх альбомах — хлопець зробив все що міг, щоб повернути команді колишню славу. І, здається, йому це вдалося — інтерес до Papa Roach не гасне. У 2009 році Ховард працював над випуском альбомів для Flyleaf («Memento Mori»), Daughtry («Leave This Town»), Creed («Full Circle»), і сайд-проекту Честера Беннінгтона Dead By Sunrise — «Out of Ashes». До речі, не за горами другий альбом проекту. Ждемс. Ой, мало не забула, Orianthi випустила «Believe» за допомогою Ховарда.
Між іншим, серед майбутніх релізів 2010 є кілька продюсерських робіт Бенсон — «7th Symphony» (Apocalyptica), «Feeding The Wolves» (10 Years) і новий альбом групи Blindside — «Dildo Master», який порушить шестирічне мовчання групи — всі три альбому вийдуть в серпні. Так само готується до виходу «Vices and Virtues» (Art Of Dying).
Талановиті музиканти — це добре. Але талановиті музиканти, що працюють з талановитими продюсерами, — набагато краще. Причому позитивний ефект отримає не тільки той, хто створює музику, але і слухач, адже, як не крути, а в результаті все робиться для нього.